233/8014/23

Код суду 233 Справа № 233/8014/23

Вирок

Іменем України

31 травня 2024 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участі секретаря судового засідання Колеснікової М.М.,

прокурора Шелухіна О.М.,

захисника Томи В.П.,

розглянувши у відкритому спеціальному судовому провадженні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023050000001044 від 16 березня 2023 року по обвинуваченню:

Зайченка Миколи Михайловича, 03 січня 1964 року народження, уродженця м. Курахове, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Антипова, буд. 7, кв. 4, раніше не судимий, РНОКПП 2337811557, особу якого встановлено згідно з паспортом громадянина України серії ВА № 925850, виданим Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, 29.08.1997 р.,

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке пред’явлене і визнане судом доведеним.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України – Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов’язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв’язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євро інтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України – в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі – ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов’язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ Герасимова В.В. перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав’язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) – як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об’єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі – ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим. Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.

У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України. В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06 квітня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдо державного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з’єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

19 лютого 2022 року керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) Володимир Путін, а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв’язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Так, 24 лютого 2022 року, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

07 березня 2022 року військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «ДНР», які є частиною окупаційної адміністрації РФ, здійснили тимчасову окупацію території Донецької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами.

З метою утвердження впливу вказаної окупаційної адміністрації в освітній сфері, громадянин України Зайченко Микола Михайлович, 03.01.1964 р.н., керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, добровільно погодився на співпрацю з представниками так званої «днр», які є частиною окупаційної адміністрації РФ. Так, 15 березня 2022 року Зайченко М.М., був призначений на посаду ректора т.зв. «Государственного бюджетного образовательного учреждения высшего профессионального образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры»», що розташований за адресою: Донецька обл., м. Макіївка, вул. Державіна, буд. 2, на підставі т.зв. «Распоряжения Правительства ДНР № 55 от 15.03.2022 г.», яку обіймає на теперішній час.

Після чого, використовуючи отримані повноваження, останній спланував та організував освітній процес у т.зв. «Государственном бюджетном образовательном учреждении высшего профессионального образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры», відповідно до вимог «Закона об образовании» від 19.06.2015, прийнятим Постановою народної Ради так званої «днр», за освітніми стандартами так званої «днр», у подальшому – згідно з вимогами законодавства рф, зокрема відповідно до вимог «Федерального конституционного закона от 04.10.2022 № 5-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Донецкой Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта – Донецкой Народной Республики», «Федерального закона «Об образовании в Российской Федерации» от 29.12.2012 N 273-ФЗ (последняя редакция)», «Приказа Министерства здравоохранения и социального развития РФ от 26 августа 2010 г. № 761н «Об утверждении Единого квалификационного справочника должностей руководителей, специалистов и служащих, раздел «Квалификационные характеристики должностей работников образования» (с изменениями и дополнениями)», «Федерального государственного образовательного стандарта высшего образования – бакалавриат по направлению подготовки 07.03.01 Архитектура» затверджений наказом Міністерства науки та вищої освіти рф 08.06.2017 г. № 509, «Федерального государственного образовательного стандарта высшего образования – бакалавриат по направлению подготовки 07.03.02 Реконструкция и реставрация архитектурного наследия» затверджений наказом Міністерства науки та вищої освіти рф 08.06.2017 г. № 519, із повним виключенням з освітнього процесу вимог до обов’язкових результатів навчання, визначених державними стандартами вищої освіти України, який повністю протирічить меті, як базової середньої освіти, так і вищої освіти в Україні та який формуватиме знання, інші компетентності та світогляд здобувачів освіти, спрямовані на возвеличення російської федерації та так званої «днр», її історичної ролі та відповідно заперечення існування культурних цінностей українського народу, його історико-культурних надбань і традицій, української мови, що має своєю кінцевою метою збуджувати агресію та ненависть до України.

Відповідно до т.зв. «Приказа Министерства и науки высшего образования рф № 340 от 30 марта 2023 «О переименовании «Государственного бюджетного образовательного учереждения высшего професионального образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры»» в федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры»» було змінено назву навчального закладу.

Перебуваючи на посаді ректора т.зв. «Федерального государственного бюджетного образовательного учереждения высшего образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры»», на Зайченко М.М., відповідно до «Устава Федерального государственного бюджетного образовательного учреждения высшего образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры» затвердженого наказом «Министерства науки и высшего образования рф» від 30.03.2023 № 340 покладено обов’язки: здійснювати поточне керівництво діяльністю Університету, крім питань, віднесених федеральними законами до компетенції Міністерства, вченої ради університету та інших органів управління університетом; діяти від імені університету без довіреності, представляти університет у відносинах з органами державної влади, юридичними та фізичними особами; щорічно звітувати перед вченою радою університету та подавати план роботи університету на черговий рік; затверджувати план фінансово-господарської діяльності університету; затверджувати структуру університету, у тому числі на підставі рішень вченої ради університету, а також штатний розклад університету; приймати рішення про створення та ліквідацію структурних підрозділів університету, за винятком структурних підрозділів університету, рішення про створення та ліквідацію яких віднесено до компетенції вченої ради університету; затверджувати положення про структурні підрозділи (крім структурних підрозділів, затвердження положень щодо яких віднесено до компетенції вченої ради університету); представляти Міністерству пропозиції до завдання по основним видам діяльності, здійснюваним з допомогою субсидій з федерального бюджету фінансове забезпечення державного завдання; розподіляти показники обсягу державних послуг (робіт), що містяться в державному завданні, затвердженому університетом, між створеними ним в установленому порядку відокремленими підрозділами (при прийнятті університетом відповідного рішення) або вносить зміни до зазначених показників встановленому законодавством російської федерації в порядку; відповідно до трудового законодавства російської федерації приймати на роботу, звільняти працівників університету, укладати трудові договори та здійснювати інші права роботодавця відповідно до законодавства російської федерації; приймати рішення про заохочення студентів та про застосування до студентів та зняття з них заходів дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства російської федерації; затверджувати річні плани наукових розробок, експертних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт; забезпечувати розробку програми розвитку університету, а також її реалізацію та подавати Міністерству звіти про реалізацію програми розвитку Університету.

Крім цього, відповідно до «Приказа Министерства здравоохранения и социального развития РФ от 26 августа 2010 г. № 761н «Об утверждении Единого квалификационного справочника должностей руководителей, специалистов и служащих», раздел «Квалификационные характеристики должностей работников образования», до посадових обов'язків керівника освітньої установи належать, зокрема, забезпечення реалізації федерального державного освітнього стандарту та федеральних державних вимог.

Т.зв. «Федерального государственного бюджетного образовательного учреждения высшего образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры»» проводиться навчання за спеціальністю, «07.03.01 Архитектура», «07.03.02 Реконструкция и реставрация архитектурного наследия», які викладаються в освітньому закладі згідно з вимогами ФГОС, а саме: «Федерального государственного образовательного стандарта высшего образования – бакалавриат по направлению подготовки 07.03.01 Архитектура»» затверджений наказом Міністерства науки та вищої освіти рф 08.06.2017 г. № 509, «Федерального государственного образовательного стандарта высшего образования – бакалавриат по направлению подготовки 07.03.02 Реконструкция и реставрация архитектурного наследия»» затверджений наказом Міністерства науки та вищої освіти рф 08.06.2017 г. № 519.

На виконання свого злочинного умислу на впровадження стандартів освіти держави-агресора у вищевказаному освітньому закладі Зайченко М.М. прийняті перелік організаційно-управлінських рішень, зокрема його наказами як ректора освітнього закладу від 05.04.2023 затверджено «Основную образовательную программу высшего образования – программа бакалавриата по направлению подготовки 07.03.01 «Архитектура»» та від 27.03.2023 затверджено «Основную образовательную программу высшего образования – программа бакалавриата по направлению подготовки 07.03.02 «Реконструкция и реставрация архитектурного наследия»».

Позиція обвинуваченого

Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що Зайченко М.М. обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалось у спеціальному провадженні згідно з ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2023 року (т. 2 а.п. 170-173), тому ухвалою суду від 07.07.2023 року прийнято рішення про здійснення відкритого спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні (т. 1 а.п. 98-99) та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.

У зв'язку з цим Зайченко М.М. не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред'явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Отже обвинувачений Зайченко М.М. обізнаний, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, у тому числі незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр» (т. 1 а.п. 43, 50, 65, т. 2 а.п. 190, 201, 216 зв.), розміщені на сайті суду (т. 1 а.п. 41, 51, 63, 116,т. 2 а.п. 199, 216) та, за бажанням прокурора, на сайті Офісу Генерального прокурора.

У той же час, ухилення обвинуваченого Зайченка М.М. від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, починаючи зі стадії досудового розслідування даного кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого адвокат Тома В.П. здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, а саме приймав участь у дослідженні доказів, допиті свідків, виступав у судових дебатах. Захисник був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, що підтверджується відповідною розпискою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Докази, які досліджені судом.

За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Винуватість Зайченка М.М. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами, а саме:

- змістом протоколу огляду мережі Інтернет від 03 травня 2023 року (т. 2 а.п. 10-17), складеного старшим оперуповноваженим ВКІБ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Ткача М.С за участю спеціаліста.

Об’єктом огляду є Інтернет ресурс «https://rutube.ru/video/fa633f3ff56202e84b2t 1f13944132d9/» знаходиться фрагмент телевізійної передачі «Запись трансляції Дня открытих дверей в формате «ДонНАСА online» яка вийшла в ефір 07 лютого 2023 року на каналі «Дон НАСА (МИСИ), що містить інтерв’ю Зайченко М.М., в якому він розповідає про запровадження в очолюваному ним вузі стандартів та програми навчання російської федерації, видання студентам дипломів за стандартами РФ, яка є державою агресором. Відео 6 хв. 53 сек. містить вислови Зайченка М.М. «.. Ну и сейчас мы собственно говоря, находимся в той стадии, когда мы называемся государственное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Донбаская национальная академия строительства и архитектуры» и готовы к интеграционным процессам, которые сейчас проходят в рамках интеграции образовательных организаций в образовательное и научное пространство российской федерации. Какие у нас в общем за плечами есть наработки и те возможности с чем мы идем в этих интеграционных процессах. Ну прежде всего я хочу сказать, что еще в 2021 году наша академия одна из первых в республике, закончила полностью процедуру аккредитации образовательных программ в российской федерации. Все программы бакалавриата, магистратуры аккредитованы рособрнадзором. И наши студенты получают дипломы образца российской федерации. Ну конечно к этому пути и к этому результату мы шли долго, упорно была работа для того чтобы создать соответствующие образовательные программы, подготовить учебные планы, подготовить все методические рекомендации, учебники, книги для того, чтобы наши студенты могли получать самые современные знания которые необходимы будующему нашему выпускнику.»

Вказаний файл записано на диск з назвою « запись трансляции Дня открытых дверей в формате «Дон НАСА online» та долучено до протоколу огляду як невід’ємний додаток.

Інформацію збережено на оптичний диск (т. 2 а.п. 17), який досліджено у судовому засіданні і встановлено, що інформація, яка на ньому міститься, відповідає змісту зазначеного протоколу огляду.

-Змістом протоколом огляду мережі Інтернет від 19 травня 2023 року (т. 2 а.п. 18-19), складеного старшим оперуповноваженим ВКІБ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Ткачем М.С за участю спеціаліста

Об’єктом 1 огляду є вебсторінка сайту «Официальный интернет портал правовой информации», за посиланням: «https:/publication.pravo.gov.ru/Document/View/ 0001202210030001?index=1&rangerSize=1». При переході за вказаним посиланням встановлено, що на сайті розміщено документ «Договор между Российской Федерацией и Донецкой Народной Республикой о принятии в Российскую Федерацию Донецкой Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта от 30 сентября 2022 года (ратифицирован Федеральным законом от 4 октября 2022 года №373-Ф3 вступил в силу 5 октября 2022 года, письмо МИД России от 05.10.2022 №19696/дп). При переході за посиланням встановлено публікацію документу в pdf форматі - «Договор между Российской Федерацией и Донецкой Народной Республикой о принятии в Российскую Федерацию Донецкой Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта» який складається з 4-х аркушів, вмішує у собі 9 статтей, підписаний головою т.зв. «ДНР» Пушиліним Д. та президентом рф Путіним В. Вказаний файл міститься на диску та є додатком до протоколу.

Об’єктом 2 огляду є вебсторінка сайту «Официальный интернет портал правовой информации», за посиланням: «https:/publication.pravo.gov.ru/Document/View/ 0001202210050005». При переході за вказаним посиланням встановлено, що на сайті розміщено документ «Федеральный конституционный закон от 04.10.2022 №5-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Донецкой Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта – Донецкой Народной Республики». Зі змісту вказаних статей вбачається, що на території «Донецької Народної Республіки» діють законодавчі акті та інші нормативно правові акти російської федерацї. Вказаний файл міститься на диску та є додатком до протоколу.

Об’єктом 3 огляду є вебсторінка сайту «Электронный фонд правовых и нормативных документов», на якому знаходиться Федеральный закон «Об образовании в Российской Федерации». Зміст основних статей зводиться до викладу системи освіти, освітніх програм та мови якою надається освіта, додаткових загально освітніх програм, особливостей реалізації освітніх програм в галузі мистецтва та особливості регулювання відносин в галузі освіти з дня утворення в складі російської федерації нових суб’єктів – «Донецької Народної Республіки та Луганської Народної Республіки». Вказаний файл міститься на диску та є додатком до протоколу.

Об’єктом 4 огляду є вебсторінка сайту «Электронный фонд правовых и нормативных документов», на якому знаходиться Федеральный закон «Об образовании в Российской Федерации». При переході за вказаним посиланням https:// docs.cntd.ru/document/1300837017#64U01K розміщено документ «Российская Федерация Федеральный закон об особенностях правового регулирования отношений в сфере образования и науки в связи с принятием в Российскую Федерацию Донецкой народной республики, Луганской Народной Республики, Запорожской области, Херсонской области и образованием в составе Российской Федерации новых субъектов – Донецкой Народной Республики, Луганской Народной республики, Запорожской области, Херсонской области и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации». Вказаний закон регулює діяльність закладів освіти на території зокрема непідконтрольній Україні Донецькій області. Вказаний файл міститься на диску та є додатком до протоколу ( т. 2 а.с. 18-41).

- Змістом протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 липня 2023 року відповідно до якого свідок Кравець В.А. у присутності понятих впізнав Зайченка Миколу Михайловича на фото під № 2. Додав, що з 1996 року по 2014 рік працював разом із Зайченком М.М. в Донбаській національній академії будівництва і архітектури в м. Макіївка, Донецької області. Заявив, що Зайченко М.М. в умовах воєнного стану здійснив впровадження стандартів освіти в очолюваному ним вищому навчальному закладі т. зв. «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры» (т. 2 а.п. 48-52).

- Змістом протоколу огляду від 24 липня 2023 року проведеного за участю свідка Кравця В.А.

Об’єктом огляду є відеозапис під назвою «Запис трансляции Дня отрытых дверей в формате ДонНАСА оnline» в інтервалі з 06 хв. 53 сек. до 08 хв. 20 сек. особа чоловічої статі в студії телеканалу «DONNASA.RU» дає інтерв’ю, в якому розповідає про процес переходу очолюваного ним вузу т.зв. «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры» стандарти та програми освіти російської федерації та видання дипломів зразка держав агресора.

При перегляді відеоролику на 08 хв. 02 секунді з’являється чоловік, віком на вигляд 55 років, волосся коротке, сиве, який надає інтерв’ю на фоні стіни, на якій зображено надписи «СТРОИМ БУДУЮЩЕЕ ВМЕСТЕ ДонНАСА»

Зайченко М.М.: «Ну и сейчас мы, собственно говоря, находимся на стадии, когда мы называемся Государственное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры» и готовы к интеграциональным процессам, которые сейчас проходят в рамках интеграции образовательных организаций в образовательное и научное пространство российской федерации. Какие у нас в общем за плечами есть наработки и те возможности с чем мы идём в этих интеграционных процессах.

Ну прежде всего, я хочу сказать, что ещё в 2021 году наша академия, одна из первых в республике, закончила полностью процедуру аккредитации образовательных программ в российской федерации. Все программы бакалавриата, магистратуры аккредитованы Рособрнадзором. И наши студенты получают дипломы образца российской федерации.

Ну конечно к этому пути и к этому результату мы шли долго, упорно выполнялась работа для того чтобы создать соответствующие образовательные программы, подготовить учебные планы, подготовить все все методические рекомендации, учебники, книги для того чтобы наши студенты могли получать самые современные знания которые необходимы будущему нашему выпускнику»

Під час перегляду даного відрізку відеороліка свідок Кравець В.А. зазначив, що на вказаному відео зображено Зайченка Миколу Михайловича, 03.01.1964 р.н., додав, що знає його особисто (т. 2 а.п. 53-55).

- Змістом протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 липня 2023 року відповідно до якого свідок Точонов І.В. у присутності понятих впізнав Зайченка Миколу Михайловича на фото під № 2. Додав, що з 1995 по 2014 рік працював разом із Зайченком М.М. в Донбаській національній академії будівництва і архітектури в м. Макіївка, Донецької області та неодноразово з ним спілкувався, впізнав за загальними рисами обличчя. Заявив, що Зайченко М.М. в умовах воєнного стану здійснив впровадження стандартів освіти в очолюваному ним вищому навчальному закладі т. зв. «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры» (т. 2 а.п. 61-63).

- Змістом протоколу огляду від 24 липня 2023 року (т. 2 а.п. 64-66), проведеного за участю свідка Точоного І.В.

Під час перегляду даного відрізку відеороліка свідок Точонов І.В. вказав, що на вказаному відео зображено Зайченка Миколу Михайловича, 03.01.1964 р.н., додав, що знає його особисто (т. 2 а.п. 64-66).

- змістом протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 липня 2023 року відповідно до якого свідок Колесніченко С.В. у присутності понятих впізнав Зайченка Миколу Михайловича на фото під № 2. Додав, що з 1985 по 2006 рік працював разом із Зайченком М.М. в Донбаській національній академії будівництва і архітектури в м. Макіївка, Донецької області та неодноразово з ним спілкувався, впізнав за загальними рисами обличчя. Заявив, що Зайченко М.М. в умовах воєнного стану здійснив впровадження стандартів освіти в очолюваному ним вищому навчальному закладі т. зв. «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры» (т. 2 а.п. 71-73).

-змістом протоколу огляду від 24 липня 2023 року, проведеного за участю свідка Колесніченка С.В.

При перегляді відеоролику з 06 хв. 53 секунді з’являється чоловік, віком на вигляд 55 років, волосся коротке, сиве, який надає інтерв’ю на фоні стіни, на якій зображено надписи «СТРОИМ БУДУЮЩЕЕ ВМЕСТЕ ДонНАСА»

Пряма мова :

Під час перегляду даного відрізку відеороліка свідок Колесніченко С.В. вказав, що на вказаному відео зображено Зайченка Миколу Михайловича, 03.01.1964 р.н., додав, що знає його особисто (т. 2 а.п. 74-76).

-змістом протоколу огляду мережі Інтернет від 26 жовтня 2024 року (т. 2 а.п. 77-96), складеного старшим оперуповноваженим ОВС ВКІБ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Ткачем М.С за участю спеціаліста за участю спеціаліста судового експерта Конькова Є.М.

Об’єктом огляду є публікація на сайті т. зв. «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры» скорочено т.зв. Дон НАСА, яка розміщена за посиланням: https://donnasa.ru/?lang=ru. При переході відкривається сторінка сайту, де вказана юридична адреса університету з контактними даними, інформацією щодо керівного складу вузу з установчими даними, посадами та фотографіями осіб. Присутня інформація щодо займаної посади в навчальному закладі т.зв. «ДНР» Зайченко М.М., мовою оригінала: «Зайченко Николай Михайлович, ректор, д.т.н., профессор». Вказана інформація зображена в електронному вигляді. З метою підтвердження призначення на посаду Зайченка М.М. перейшли запосиланям: «http:/npa.dnuonline.su/» за посиланням знаходиться розпорядження про призначення Зайченка М.М. Крім того на сайті «http:// donnasa.ru/?page_id=1312&lang=ru» розміщено посилання для завантаження документації (скан-копії у формі .pdf). Це документація щодо функціонування і діяльності учбового закладу в системі освіти країни-агресора та т.зв. «ДНР», а саме « Устав Федерального государственного бюджетного образовательного учреждения высшего образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры», Приказ Министерства науки и высшего образования Российской Федерации №340 от 30 марта 2023 года «О переименовании Государственного образовательного учреждения высшего профессиолнального образования «ДОНБАССКАЯ НАЦИОНАЛЬНАЯ АКАДЕМИЯ СТРОИТЕЛЬСТВА И АРХИТЕКТУРЫ» в федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры, Распоряжение Правительства Российской Федерации №750-р от 29 марта 2023 года, Лист записи Единого государственного реестра юридических лиц, Колективный договор между администрацией и коллективом Государственного образоваьельного учреждения высшего профессионального образования «Донбасская национальная академия строительства и архитпектуры», Лицензии на очуществление образовательной деятельности Государственного образовательного учреждения высшего профессионального образования «Донбасская национальная академия строителства и архитектуры», свидетельство о государственной аккредитацмм Государственного образовательного учреждения высшего профессионального образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры» (выдано 05 июня 2019 г. Федеральной службой по надзору в сфере образования и науки Российской Федерации)».

За посиланням: http:// donnasa.ru/?page_id=1331lang=ru розміщено розпорядчі документ за підписом Зайченко М.М. щодо відповідальних працівників за підсумкові атестації студентів по російських стандартах ФГОС, при перегляді змісту вказаних документів встановлено, що посаду ректора зазначеного учбового закладу займає Зайченко М.М. Вказані файли записані на оптичний диск та долучені до протоколу як додаток. (т. 2 а.с. 77-96)

-змістом протоколу огляду мережі Інтернет від 14 листопада 2024 року, складеного старшим оперуповноваженим ОВС ВКІБ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Ткачем М.С за участю спеціаліста судового експерта Конькова Є.М.

Об’єктом 1 огляду є веб сторінка сайту т.зв. «Донбасская национальная академія строительсв и архітектурі» скорочено т. зв. ДонНАСА. За допомогою веб браузера «Google Chrome» в рядку пошуку вводимо посилання http:// donnasa.ru/sveden/education/eduop?lang=ru, на сайті розміщено документ «Информация по образовательным программам», у вигляді документів розміщені файли з підписами ректора т.зв. ДонНАСА Зайченка М.М. У текстах вказаних документах зазначено, що посаду ректора даного учбового закладу займає Зайченко М.М., та він своїм підписом затверджує освітні програми.

Об’єктом 2 огляду є публікація, розміщена на Інтернет сайті під назвою документу «Приказ Министерства образования и науки РФ от 8 июня 2017 г. № 509 «Об утверждении федерального государственного стандарта вісшего образования – бакалаври ат по направвлению підготовки 07.03.01 Архитектура» який складається з 11 аркушів. Загальні положення вказаного документу містять наступні пункти:

«1.7 Программа бакалавриата реализуется на государственном языке Российской Федерации, если иное не определено локальным нормативным актом Организации;

1.14 Программа бакалавриата, содержащая сведения, составляющие государственную тайну, разрабатывается и реализуется с соблюдением требований, предусмотренных законодательством Российской Федерации и иными нормативными правовыми актами в области защиты государственной тайны»

Об’єктом 3 огляду є публікація, розміщена на Інтернет сайті під назвою документу «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта высшего образования – бакалавриат по направлению подготовки 07.03.02. Реконструкция и реставрация архитектурного наследия» який складається з 8 аркушів. Загальні положення вказаного документу містять наступні пункти:

Разом з цим, протоколи допиту свідка Кравця В.А. (т. 2 а.п. 123-124), свідка Точоного І.В. . (т. 2 а.п. 56-57), свідка Колесніченка С.В. (т. 2 а.п. 67-70), судом не досліджувались та оцінка їм не надається, оскільки зазначені свідки безпосередньо допитані в судовому засіданні 31.05.2024.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка Кравця В.А., який повідомив,що особисто знав Зайченка М.М., оскільки працювали в одній установі. Зайченко М.М. в 2014 році займав посаду проректора і разом з усім керівництвом перейшов на бік «сепаратистів». З 2016 року Зайченко М.М. брав активну участь в проросійських мітингах та перевів навчання ВНЗ на російські стандарти. У вересні 2014 року він звертався до Зайченка М.М. з тим, що необхідно заклад переводити на територію підконтрольну Україні на, що останній відповів, що це питання не до нього, а до ректора, а він особисто проти переведення ВНЗ на територію України. Сьогодні Зайченко М.М. керує закладом і активно сприяє русифікації, забороняє українську мову та, на його думку, є колаборантом, і робить це свідомо, добровільно. Йому відомо, що на березень 2022 року Зайченко М.М. займав посаду ректора академії та залишається на ній на сьогодні. Додав, що він регулярно переглядає сайт навчального закладу, що залишився в Макіївці і бачив відео, як Зайченко М.М. розказує про акредитацію академії за російськими програмами та стандартами.

Підтвердив, що на фотографіях і відеозаписах, які йому пред’явлись слідчим на досудовому розслідуванні і зафіксовані в протоколах огляду за його участю знаходиться Зайченко М.М.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка Кравця В.А., який повідомив, що на сьогодні він займає посаду першого проректора Донбаської національної академії будівництва та архітектури. До 2014 року працював разом з Зайченком М.М., який був на першому поверсі, а він на четвертому. На початку 2014 року Зайченко М.М. став першим проректором. Пригадує, що влітку 2014 року отримали останню зарплатню і їм на руки видали трудові книжки. Він певний час знаходився на лікарняному. До закладу надійшло звернення Міністерства науки і освіти України про те, що на непідконтрольній Україні території початку навчального року не передбачається, але дії першого проректора Зайченка М.М. та інших посадових осіб свідчили про бажання продовжувати освітній процес. Кравець В.В. з колегами приймали дії щодо переміщення закладу на підконтрольну Україні територію та змогли організувати виїзд до м. Краматорськ. Тоді, Горохов отримав прямий наказ перевести академію в Краматорськ, але організував збори трудового колективу, на підставі рішення колективу залишитись на окупованій території. Через це Горохова як керівника закладу звільнили, а Кравця призначили ректором. Зайченко М.М. в Макіївці був призначений ректором та вживав дії щодо переводу академії на російські стандарти, почав видавати дипломи російського зразка. Його дії були послідовними і добровільними починаючи з 2014 року по цей час. Додав, що за його участю проводились процесуальні дії, на переглянутому відеозапису він однозначно впізнав Зайченка М.М. Раніше у академії був свій сайт і вони намагались повернути його в українське правове поле, тоді в Макіївці з’явився дубль сайт на російських ресурсах. Вони з колегами з цікавості інколи переглядали світлини на який Зайченко М.М. сидів разом з Пушиліним та Захарченком, водив їх по академії та вихвалявся обладнанням.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка Кравця В.А., який повідомив, що до 2014 року мав дружні стосунки з Зайченком М.М. Йому відомо, що Зайченко М.М. став ректором академії під час окупації та не був проти присутності РФ в Донецькій області. За керівництва Горохова і Зайченка академія стала однією з перших, яка перейшла на стандарти навчання РФ. Це йому відомо з Інтернет ресурсів. Слідчий проводив з ним слідчу дію, надавав для огляду фото на яких він впізнав Зайченка М.М., чи переглядав відео, не пам’ятає.

Судом досліджені документи, які характеризують особу обвинуваченого:

- копія облікової карти особи наданої Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області (т.2 а.п. 8), відповідно до якого Зайченко Микола Михайлович народився 03.01.1964 року в м. Курахове Донецької області, зареєстрований за адресою: Україна, Донецька область, м. Донецьк, вул. Антипова, 74.

- інформація про судимості Зайченка М.М. (т. 2 а.п. 121-122), відповідно до якої станом на 21.11.2023 він до кримінальної відповідальності не притягався.

- довідка КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов’янськ» № 945 від 01.12.2023 (т. 2 а.с. 217), згідно з якою надання психіатричної допомоги у закладах Донецької області підконтрольній Україні не отримував.

- довідка СП КНП «МЦПЛЗ м. Краматорськ» у м. Слов’янськ № 34/14 від 01.12.2023 (т. 2 а.с. 220), згідно з якою Зайченко М.М. не перебуває на обліку у лікаря - нарколога за медичною допомогою не звертався.

Оцінка суду

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Так, свідки Кравець В.А., Колесніченко С.В., Точонов І.В. впізнали Зайченка М.М. під час огляду відео і по фотокарткам, їх показання, надані в суді, були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, – часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у інкримінованого йому злочині.

У досліджених публікаціях з Інтернет ресурсів та з інших документів, а також з показів свідків судом встановлено, що Зайченко М.М. дійсно призначений окупаційною владою країни-агресора на посаду ректора т.зв. «Государственного бюджетного образовательного учреждения высшего профессионального образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры». Добровільно погоджуючись на зайняття вказаної посади, Зайченко М.М. усвідомлював, що його подальша діяльність буде спрямована на шкоду державі, на утвердження тимчасової окупації її території та на впровадження стандартів освіти держави-агресора у даному закладі освіти. Перебуваючи на займаній посаді Зайченко М.М. надав інтерв’ю, в ході якого розповів умови вступу до т.зв. «Государственного бюджетного образовательного учреждения вісшего профессионального образования «Донбасская национальная академия строительства и архитектуры», приймав організаційно-управлінські рішення у вигляді розпоряджень щодо запровадження стандартів освіти держави-агресора.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість Зайченка М.М. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом, тобто здійснення громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Під час судових дебатів прокурор вказав, що всі обставини вчинення інкримінованого Зайченку М.М. кримінального правопорушення всебічно досліджені органом досудового слідства, перевірені судом під час судового розгляду і знайшли своє підтвердження. Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, а вина Зайченка М.М. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України повністю підтверджується належними та допустимими доказами. Прокурор просив визнати Зайченка М.М. винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з додатковим покаранням: позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, а також посади в державних і комунальних установах, пов’язані зі здійсненням навчальної та викладацької діяльності, строком на 10 (десять) років.

Захисник обвинуваченого адвокат – Тома В.П. під час судових дебатів просив вирішити питання щодо винуватості на підставі досліджених матеріалів справи та ухвалити рішення з дотриманням верховенства права.

Призначаючи покарання суд виходить із наступного.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст.111-1 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Це означає, що винна особа з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує найбільш несприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки злочинів, які вчиняються в умовах воєнного стану.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та підвищену суспільну небезпеку скоєного Зайченком М.М. кримінального правопорушення, його особу, який у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, враховуючи також, що Зайченко М.М. вчинив даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у запровадженні стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 111-1 КК України з додатковим покаранням.

Також, судом враховано, що Зайченко М.М., як громадянин України, вчинив злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинив цей злочин з прямим умислом, а тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання неможливе без реального відбування покарання, а тому положення ст. 75 КК України не застосовує.

З огляду на вчинення Зайченком М.М. суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання, не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Початок строку відбування основного покарання Зайченку М.М. слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання, додаткового покарання з моменту відбуття основного покарання.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Щодо запобіжного заходу суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ №201/15204/23 від 14.12.2023 року щодо підозрюваного Зайченка М.М. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ( т. 2 а.п. 159-162).

За приписами ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Разом з цим, під час підготовчого судового засідання та судового розгляду на адресу суду не надходило клопотання щодо обрання, зміни чи продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого Зайченка М.М., тому щодо Зайченка М.М. запобіжний захід не обирався та на теперішній час відсутні підстави для його обрання.

Керуючись ст. 369-376, 395, КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зайченка Миколу Михайловича визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців з додатковим покаранням: позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, а також посади в державних і комунальних установах, пов’язані із здійсненням навчальної та викладацької діяльності, строком на 10 (десять) років.

Початок строку відбування основного покарання Зайченку Миколі Михайловичу обраховувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня фактичного його затримання. Строк додаткового покарання Зайченку Миколі Михайловичу - обраховувати з моменту відбуття основного покарання.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Роз'яснити учасникам судового провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному вебсайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Суддя: